У національній доктрині розвитку освіти ставиться завдання постійного оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу. Він повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей учнів, зростання їхньої самостійності й творчої активності, що має зміцнити демократичні основи громадянського суспільства та прискорити його розвиток. Сучасна молода людина повинна мати здатність до самовизначення у світі, вміння приймати обґрунтовані рішення щодо свого особистісного і професійного життя, бути активною і мобільною у мінливих життєвих обставинах, готовою до самовдосконалення та самоосвіти, толерантною у стосунках з іншими людьми. Перед учителями постало завдання формувати й зміцнювати в школярів внутрішні джерела мотивації не тільки щодо навчальної діяльності, але й до саморозвитку своїх інтелектуальних, творчих здібностей, а також їх успішної соціалізації. Сьогодні вкрай необхідно створювати ситуації успіху, розвивати творчу, пошукову,  дослідницьку активність та навички колективно злагоджених дій.

Сучасне суспільство характеризується швидкими, часто не прогнозованими змінами у всіх сферах життя: політиці, промисловості, культурі, освіті. У зв’язку з цим змінюються й соціальні вимоги до випускників школи:  сучасне суспільство потребує виховання самостійних, творчих і відповідальних людей, здатних ефективно взаємодіяти у розв’язанні  соціальних, виробничих і особистих проблем. Особливого значення набуває здатність людини жити і розвиватись в умовах безперервного суспільного оновлення, яка формується як результат оволодіння учнями  компетентностей, бо саме вони, на думку сучасних як вітчизняних, так і зарубіжних педагогів, можуть дати людині можливість орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти тощо. Компетентнісний підхід до визначення змісту освіти, організації навчального процесу та його результатів став новим концептуальним орієнтиром розвитку сучасної освіти. Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури, діяльності, а звідси — якісно іншого рівня освіченості, здатності до постійного оновлення знань, тобто «здатності до навчання упродовж усього життя. На формування у підростаючого покоління «сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного і наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості» вказує й Національна доктрина розвитку освіти. Справді, сучасний учень НВК не завжди відповідає вимогам життя, зокрема в таких сферах, як уміння організувати свою освіту, розвивати компетентності, діяти самостійно в різноманітних критичних ситуаціях. Лише готуючи особистість, здатну до самоосвіти, сучасна школа може реалізувати модель випускника, спроможного до самостійного розв'язання власних та глобальних проблем, здібного до творчості, саморозвитку та самореалізації, розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали актуальною потребою сучасності.

  “Школа – це простір життя дитини: тут вона не готується до життя, а повністю живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя”.

   Шкільний вік – пора інтенсивного формування особистості, становлення свідомого “Я”. В цей період у людини закладаються якості, особливості, які потім усе життя визначатимуть її світосприйняття, характер мислення, творчі здібності, реакцію на все оточуюче, вчинки, поведінку. Особистістю людина стає не відразу, вона визріває поступово і в її формуванні бере участь багато чинників.

  Шкільні роки – це не підготовка до життя, а саме життя. Тому навчання в школі слід розглядати не як педагогічний процес, а як життєвий, життєтворчий, де особистість творить саму себе і своє життя.

  Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі, випускник школи має володіти певними якостями, вміннями:

розвинути здатність долати життєві труднощі;

навчитися самостійно приймати рішення, критично мислити;

бути здатним приймати нестандартні рішення, швидко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, використовувати знання як інструмент розв'язання життєвих проблем;

стати архітектором свого розвитку як особистості;

вміти планувати своє життя, визначитись в професійному і особистому плані.

бути гнучким, мобільним, конкурентноздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

володіти комунікативною культурою, вміти працювати в команді;

бути комунікабельним, вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

бережливо ставитись до свого здоров'я та здоров'я інших як до найвищої цінності;

бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

   Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Швидкоплинність соціального прогресу, динамічних змін викликає необхідність постійної роботи над собою, розвиток життєвої компетентності, посилення відповідальності молодої людини за своє майбутнє, за можливість досягнення життєвого успіху.

  Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати та контролювати власну діяльність, залежить насамперед від школи. Отже, головною метою вчителя стає формування ключових компетенцій учнів за допомогою рефлексій їхніх дій, оскільки саме набуття життєво важливих компетентностей може допомогти людині орієнтуватися в сучасному суспільстві, сприяє формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу.

   Проблеми сучасної освіти в Україні полягають у тому, що знання, вміння й навички, які формуються у школярів, адже саме їх високий рівень має забезпечити сучасна освіта, не передбачають подальше їх застосування в різних сферах суспільного життя. Але чи достатньо сьогодні людині, особливо молодій, яка щойно входить у життя, володіти академічним набором знань, умінь, навичок ? Що ще потрібне їй для того, аби досягти життєвого успіху? У зв’язку з цим пріоритетне значення надається сьогодні компетентнісній освіті, яка забезпечує відповідність особистості випускника сучасним вимогам суспільства. Компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою та вимогами життя.

    В НВК розроблено концепцію стратегічного розвитку закладу. Концепція передбачає сукупність провідних науково-методичних ідей,  принципів,  підходів, що визначають основні цілі, стратегію та специфіку діяльності навчального закладу та визначає основні положення щодо організації навчального процесу в період реформування освіти та інтеграції у світовий простір. Головне для нас – це створення компетентнісно зорієнтованої системи навчання та виховання школярів. Вся навчальна діяльність організовується так, щоб учень послідовно й цілеспрямовано засвоїв ефективні методи, прийоми і технології у самореалізації й саморозвитку свого творчого потенціалу. Адже в умовах ринку самореалізуватися можуть люди здібні, талановиті, заповзятливі, ділові, працьовиті, професійно компетентні, які вміють швидко адаптуватися до мінливих умов, здатні до ризику, самостійного вибору сфер діяльності, прийняття відповідних рішень і саморегуляції поведінки.

Мета підготовки компетентного учня –  сформулювати чітке уявлення про загальні завдання освітньої програми навчального закладу, прогнозовані результати підготовки випускників і рівні їхньої компетенції.

 Ми маємо визначилися з тим, який саме учень має вийти в результаті діяльності і чим учень нашого навчального закладу відрізнятиметься від учнів інших шкіл. Для нас компетентний учень – це життєздатна особистість готова до самоосвітньої діяльності, самовизначення, самоствердження, саморегуляції, самореалізації, самовиховання. Саме ці якісні характеристики маємо формувати під впливом обраного нашим закладом методично-науковогог проекту.